Головна / Каталог / Біла швейцарська вівчарка

 

Біла швейцарська вівчарка


Біла швейцарська вівчарка

FCI-Standard N° 347
Група 1. СОБАКИ-ВІВЧАРІ ТА СОБАКИ-СКОТАРІ (крім швейцарських собак-скотарів)
Секція 1. Собаки-вівчарі
Призначення: сімейна собака, собака-компаньйон.

Країна: Швейцарія  

біла швейцарська вівчарка

Історія породи

Біла швейцарська вівчарка (White Swiss Shepherd Dog (англ.), Berger Blanc Suisse (фр.), Weisser Schweizer Schäferhund (нім.)) – собака-компаньйон, дуже доброзичлива та розумна. Також відома як американо-канадська біла вівчарка.
У США та Канаді Білих вівчарок поступово стали сприймати як окрему породу. Перші собаки цієї породи були завезені в Швейцарію на початку 70-х років. Американського кобеля Лобо, народженого 5 березня 1966 року) можна вважати родоначальником порода в Швейцарії. Нащадки цього собаки зареєстровані в швейцарській племінній книзі(LOS).
В 2002 році порода була визнана FCI та стала називатися «біла швейцарська вівчарка» (раніше називалася просто біла вівчарка). Існує два різновиди білої вівчарки: короткошерста та довгошерста. Короткошерсті нині популярні в США та Нідерландах, а довгошерсті – в Німеччині, Австрії, Франції та інших країнах Європи.

Стандарт породи

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Потужна, мускулиста, середнього розміру біла вівчарка з прямостоячими вухами, шерсть коротка, середньої довжини або довга. Гармонійний контур.

біла швейцарська вівчарка

ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
Корпус прямокутної форми: довжина тіла (від точки плеча до сідниці) до висоти в загривку = 12:10.
Відстань від стопу до кінчика носа трохи більше за відстань від стопу до потиличного виступу.
ПОВЕДІНКА/ ТЕМПЕРАМЕНТ:
Жвавий і врівноважений темперамент, любить працювати, уважна з хорошою здатністю тренуватися.
Доброзичлива та стримана. Висока соціалізація та відданість своєму господарю. Ніколи не боїться та не буває агресивною без приводу. Весела та зібрана в навчанні робоча та спортивна собака. Здатна адаптуватися до будь-якої ситуації.
ГОЛОВА
Міцна, чиста, пропорційна до тіла. Клиноподібна. Осі черепа та морди паралельні.
Череп: злегка закруглений; центральна борозна ледь помітна.
Стоп: чітко виражений.

біла швейцарська вівчарка

ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: середній; бажано чорна пігментація, але може бути й світлий ніс.
Морда: потужна та довша відносно черепа; носовий місток та нижня лінія морди прямі.
Губи:  сухі, щільні, пігментовані.
Щелепи та зуби:  потужний та повний прикус ножицями. Щелепа квадратна.
Очі:  середнього розміру, мигдалеподібні, розставлені трохи косо; колір від коричневого до темно-коричневого; облямівки чорного кольору.
Вуха:  прямостоячі, поставлені високо, паралельно та спрямовані вперед; форма подовженого трикутника зі злегка заокругленим кінчиками.
ШИЯ:  помірно довга і добре мускулиста, без підвісу.
ТІЛО: верхня лінія: міцна, мускулиста, середньої довжини.
Верхня лінія:  міцна, мускулиста, середньої довжини.
Загривок:  виражений.
Спина:  рівна, тверда.
Поперек:  м’язистий.
Круп:  довгий та середньої ширини; плавно нахилений.
Грудна клітка:  не надто широка; глибока, сягає ліктів; овальної форми.
Нижня лінія та живіт:  боки стрункі, міцні; живіт в міру підтягнутий.
ХВІСТ:
кущистий хвіст шаблею, що звужується до кінчика; досить низько посаджений;сягає скакального суглоба; у стані спокою він висить або прямо вниз, або з невеликим шаблеподібним вигином на останній третині хвоста; під час руху піднімається, але ніколи не заходить за верхню лінію.

біла швейцарська вівчарка

КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: міцна, жилоподібна, середня кістка. Прямі, якщо дивитися спереду.
Плече: м’язисте.
Надпліччя: досить довгі, сильні м’язи.
Лікоть: щільно прилягає.
Передпліччя: довге, пряме, жилаве.
П’ясті: міцні та трохи косі.
Передні лапи: овальні, пальці тугі та добре вигнуті; тверді чорні подушечки; темні кігті (бажано).
-задні кінцівки:
Загальний вигляд: міцна, жилоподібна, середня кістка.
Стоять прямо та паралельно одна одній, якщо дивитися ззаду.
Стегно: середньої довжини, з сильною мускулатурою.
Нижня частина стегна: середньої довжини, коса, з міцною кісткою та добре мускулиста.
Скакальний суглоб: потужний, чітко виражений.
Плюсні кістки: помірно довгі, прямі, жилаві.
Задні лапи: овальні, трохи довші за передні лапи; пальці тугі та вигнуті; тверді чорні подушечки; бажано темні кігті.
РУХИ:
Ритмічні послідовні кроки в рівному темпі; легка рись.
ШКІРА: без складок; темна пігментація.
ШЕРСТЬ:
-короткошерста: шерсть середньої довжини, густа, щільно прилягає; густе підшерстя, покрите жорсткою, прямою захисною шерстю; морда, вуха та передня частина лап покрита коротшою шерстю; на шиї, спині та задній частині лап шерсть трохи довша. Шерсть може бути трохи хвилястою.

біла швейцарська вівчарка

-довгошерста:  густа довга шерсть, щільно прилягає; густе підшерстя; морда, вуха та передня частина лап вкриті коротшим волосом; на шиї довга шерсть утворює гриву, а на задній частині задніх лап утворює штани. Хвіст патлатий. Шерсть може бути трохи хвилястою.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ: біле.
Зріст в загривку: кобель 58-66 см / сука 53-61 см
Вага: кобель 30-40 кг / сука 25-35 кг


ХАРАКТЕР
Життєрадісний, без зайвої метушні. Уважний та пильний сторож. З сторонніми стриманий, але ніколи не проявляє зайвої тривоги або агресії, в контакт не вступає.
Це дуже відповідальні та надійні собаки. Вони зазвичай віддані своєму господареві та прагнуть постійно йому догодити. Легко навчаються виконанню команд, здатні виконувати всілякі складні трюки. Вони добрі та лагідні, абсолютно не агресивні, легко знаходять спільну мову з усіма членами родини. Дуже доброзичливо ставляться до дітей. Люблять прогулянки та рухливі ігри.
Біла швейцарська вівчарка – це сильна витривала собака, дуже уважна, розумна, у неї прекрасна реакція. Її використовують у якості поводиря, рятувальника, охоронця та сторожа.
З іншими домашніми тваринами знаходять спільну мову, навіть з котами.
Дуже легко швейцарця дресирувати. По-перше, вони дуже розумні, по-друге, полюбляють вчитися. Недостатня соціалізація може спровокувати прояви агресії в дорослому віці, тому до питання навчання треба підходити серйозно, послідовно та виважено. Потребує регулярних фізичних навантажень. Тому їх варто вигулювати тричі на день, до того ж це має бути активна прогулянка: біг, апортування предметів, плавання.
Прекрасно почувається як в заміському будинку, так і в квартирі. Легко переїжджають та пристосовуються до нових умов життя.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: відмінно (5 із 5)
5vs5
Інтелект: відмінно (5 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
В цілому, біла швейцарська вівчарка має міцне здоров’я.
Проте ці собаки мають схильність до таких захворювань:
-вроджена серцева недостатність
-дисплазія суглобів
-глухота
-цукровий діабет
-алергія різної етимології.

Тривалість життя 10-13 років


Поставте оцінку
Білій швейцарській вівчарці

ауссі
Оцініть
  
  



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись