Головна / Каталог / Бергамська (бергамаско)

 

Бергамська вівчарка (бергамаско)


Бергамська вівчарка

FCI-Standard N° 194
Група 1. СОБАКИ-ВІВЧАРІ ТА СОБАКИ-СКОТАРІ (крім швейцарських собак-скотарів)
Секція 1. Собаки-вівчарі.
Призначення: випас та охорона стада.
Бергамська вівчарка (итал. Cane da pastore bergamasco, англ. Bergamasco Shepherd Dog) - італійська порода вівчарських собак, одна з найдавніших вівчарів в Європі. Добре підходить для роботи в умовах високогірного клімату завдяки специфічній структурі шерсті.

Країна: Італія  

Бергамська вівчарка

Історія породи

Бергамаско – стародавня порода вівчарських собак, поширена на всій території італійських Альп та Альпійського регіону. Особливо багато собак цієї породи було у долині регіону Бергамо, де займалося вівчарством у великих масштабах. Собака була незамінним помічником чабанам під час сезонного переміщення стада на пасовища. Перші собаки були зареєстровані в Italian Stud Book 1891 року.
Предками цих собак вважаються перські молоси, завезені в цей регіон кочовими племенами. Бергамаско має спільних предків з маремма-абруцькою вівчаркою та комондором.
Хоча ці собаки існували з давніх давен, активна робота над породою почалася тільки в XIX столітті. Відбір був започаткований переважно за робочими якостями. У період двох світових воєн поголів'я цих собак значно зменшилося через замирання чабанської справи; робота з формування породи практично перервалася.
Після Другої світової війни інтерес до породи знову посилився. Активну роботу по її відновленню вела спеціально створена група кінологів під керівництвом Марії Андреолі.
У наш час порода залишається досить рідкісною та поширеною переважно в Італії. Більшість собак цієї породи розводяться виключно як робочі.
Вперше стандарт собак цієї породи був прийнятий в 1956 році.


СТАНДАРТ ПОРОДИ

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Вівчарка бергамаско - це середнього розміру собака з густою шерстю, що покриває все тіло; міцної статури, але в гарних пропорціях.
ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
Довжина тіла від точки лопатково-плечового суглоба до точки сідниці дорівнює висоті в загривку (тобто форма квадрата). Довжина голови становить 4/10 висоти в загривку. Глибина грудної клітини повинна становити 50% висоти в загривку.

Бергамська вівчарка

ПОВЕДІНКА/ТЕМПЕРАМЕНТ:
Пильна, зосереджена, рішуча собака. Розумна, поміркована, витривала, дуже добре навчаться. Здатна встановлювати тісний зв’язок з людиною. Не повинна бути занадто агресивною.
ГОЛОВА:
Пропорційна тілу. Покрита густою шерстю, через що виглядає великою. Довжина морди дорівнює довжині черепа. Шкіра голови без зморшок, не дуже товста.
Череп: середнього розміру, плаский. Ширина має бути менша за половину загальної довжини голови. Лобова область добре розвинена. Надбрівні дуги чітко виражені. Лобова борозна та потиличний гребінь чітко виражені.
Стоп: через надмірно виражені надбрівні дуги та лобні виступи здається яскраво вираженим.
ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: на одній лінії з мордою, вологий, великий; ніздрі широкі та відкриті. Колір шкіри носа чорний.
Морда: поступово звужується до носа, не загострена, а усічений, спереду виглядає пласкою. Довжина морди дорівнює довжині черепа. Ширина морди (якщо вимірювати посередині) дорівнює приблизно половині її довжини.
Губи: тонкі та розділені під носом, лише покривають зуби. Добре пігментовані.
Щелепи та зуби: верхня та нижня щелепи добре розвинені; нижня щелепа широка. Зуби білі, міцні й добре розвинені. Прикус ножицями.
Щоки: не дуже помітні.
ОЧІ:
Досить великі, злегка овальні; колір очей коричневий (в залежності від забарвлення шерсті відтінок від світлішого до темнішого). Вираз очей м’який, спокійний і уважний. Облямівка очей чорного кольору; вії дуже довгі, допомагають утримувати шерсть, що падає на очі з лоба.
Вуха:
Високо поставлені, висячі, але коли собака насторожена, вуха трохи піднімаються вгору. У формі трикутника. Довжина від 11 до 13 см, ширина від 6,5 до 8 см. Основа вуха широка, кінчик злегка закруглений.

Бергамська вівчарка

ШИЯ:
Зверху злегка випукла, якщо дивитись у профіль. Шия трохи коротша, ніж голова. Шкіра без підвісу (вола). Шерсть на шиї густа.
ТІЛО:
Верхня лінія: пряма.
Загривок: довгий, чітко виражений.
Спина: пряма, добре мускулиста та широка.
Поперек: злегка опуклий, міцно з'єднує спину і круп. Поперек явно коротший за спину. Ширина його майже така ж, як і його довжина; м'язи добре розвинені.
Круп: широкий, міцний, добре мускулистий і з нахилом.
Грудна клітка: широка та глибока, доходить до ліктів.
Нижня лінія і живіт: нижня лінія майже пряма. Живіт трохи підтягнутий.
ХВІСТ:
Товстий і міцний біля основи, поступово звужується до кінчика. Вкритий злегка хвилястою шерстю. Довжина хвоста часто сягає скакального суглоба, коли собака стоїть; бажано, щоб він був коротшим. У стані спокою хвіст стоїть шаблею (хвіст висить, а остання третина злегка вигнута). Під час руху хвіст піднімається, як прапор.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: прямі, якщо дивитися спереду і збоку, та пропорційні розміру собаки.
Плече: міцне і масивне. Довгий і навскісне. М'язи добре розвинені.
Лікоть: міцний, добре розвинений. Шерсть, що звисає з ліктів, повинна бути довгою та густою, збитою.
Передпліччя: пряме; добре розвинені м'язи та кістки.
Зап'ястя: по прямій лінії, що йде від передпліччя; рухливі, кістка виступає.

Бергамська вівчарка

П'ясті: тонкі та рухливі; мають невеликий нахил ззаду наперед (якщо дивитись в профіль).
Передні лапи: овальної форми, вигнуті з зібраними пальцями. Міцні кігті, вигнуті, добре пігментовані темним кольором, тверді подушечки.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: пропорційно розміру собаки. Прямі, якщо дивитися ззаду.
Стегно: довге, широке, добре мускулисте, трохи опукле ззаду.
Колінний суглоб (коліно): ідеально на одній лінії з кінцівкою.
Нижня частина стегна: міцна кістка, м'язи з вираженою борозенкою для лап.
Скакальний суглоб: зовнішня поверхня дуже широка.
Плюсні кістки (задній перехід): широкі, перпендикулярні до землі.
Задні лапи: овальної форми, вигнуті з зібраними пальцями. Кігті міцні, зігнуті й добре пігментовані, темного кольору, тверді подушечки.
ХОДА / РУХ:
Хода вільна, довгі кроки. Бажаною ходою є легка рись, яку бергамаско тримає досить тривалий час. Може легко перейти в звичайний галоп.
ШКІРА:
Пружна по всьому тілу, особливо на вухах. Шия без вола і голова без зморшок. Колір облямівки губ та очей повинен бути чорними.
ШЕРСТЬ:
Дуже густа і дуже довга, нагадує вовну. Досить жорстка (схожа на козячу шерсть) з хвилястими «баранчиками» на передній частини тіла, в той час як з середини грудної клітини і до задньої частини вона шерстиста і утворює широкі пасма різної довжини залежно від віку собаки; вовняна шерсть не линяє і затримує підшерстя, яке досить довге та м’яке, утворює рогожки з повсті, які служать захистом. «Баранчики» (шнурочки-ковтуни) спадають зверху вниз по боках тіла собаки. Шерсть на голові м’якша і спадає над очі та морду. Шерсть на вухах злегка хвиляста і утворює легку бахрому на кінчиках.

У цуценят шерсть м’яка, а шнурочки-ковтуни починають формуватися в 12–15 місяців. Довжина ковтунів залежить від віку собаки. У старих собак занадто густа і довга шерсть, що перешкоджає нормальному руху й ставить під загрозу повноцінне життя собаки. Шерсть бергамаско треба доглядати та утримувати в чистоті, особливо на бороді, мордочці та вухах.

Бергамська вівчарка

ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Колір шерсті однотонний сірий або з сірими вкрапленнями всіх можливих відтінків (від м'якого сірого до темно-сірого). Відтінки «ізабелла» (блідо-сіро-жовтий)і світло-палевий допускаються.
Може бути й повністю чорного кольору шерсть, за умови, що чорний колір непрозорий,не блищить. Білий колір не допускається, це вважається пороком.

Зріст в загривку: кобель 60 см (+/- 2 см) / сука 56 (+/- 2 см)
Вага: кобель 32-38 кг / сука 26-32 кг


ХАРАКТЕР
Слухняна собака, яка пристосована до складних умов життя. З задоволенням працює з отарою, прекрасно почувається за будь-якої погоди (не боїться ані спеки, ані морозу). Має чудові слух та нюх, по запаху здатні відрізняти своїх овець від чужих. Можуть охороняти (і отару,і об’єкти).
Бергамаско мають сміливий, впевнений, але впертий характер. Це сильні, витривалі, роботящі собаки, віддані своєму господарю. Дуже прив’язується до свого господаря, любить проводити з ним час, а самотність переносить важко, сумує. Доброзичливий до інших членів родини, до дітей демонструє ніжність, любить гратися з ними. До інших тварин в домі ставиться спокійно.
До незнайомців ставиться обережно та насторожено, але агресії не виявляє. Про небезпеку повідомляє голосом.
Для квартирного утримання ця порода не рекомендована. В основному, бергамаско заводять фермери, все ж таки це робоча собака. І в роботі вона почувається щасливою та потрібною.
Бергамська вівчарка дуже розумна собака, проблем з дресируванням не виникає. Висока працездатність та витривалість дозволяє представникам цієї породи виконувати службові та робочі обов’язки (пасти отару, охороняти, працювати рятувальниками).
Зазвичай бергамаско не тренують на охорону майна, бо вони неагресивні. Але з них виходять чудові поводирі та рятувальники.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: відмінно (5 із 5)
5vs5
Інтелект: добре (4 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
Бергамські вівчарки мають міцну імунну систему та добре здоров’я. Вони швидко адаптуються до будь-яких кліматичних умов. Про генетичні захворювання на разу невідомо, тому що собаки не надто розповсюджені.
Найчастіше зустрічаються такі проблеми за здоров’ям:
-вушні інфекції
-дерматит (переважно у тих собак, що живуть у вологому кліматі)
-порушення функцій шлунково-кишкового тракту.

Тривалість життя 12-13 років


Поставте оцінку
Бергамській вівчарці (бергамаско)

бергамаско
Оцініть
  
  



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись