Головна / Каталог / Бернська вівчарка(зенненхунд)

 

Бернська вівчарка(зенненхунд)


Бернська вівчарка

FCI-Standard N° 45
Група 2. Пінчери, шнауцери, молоси, швейцарські гірські собаки.
Секція 3.Швейцарські гірські собаки та собаки-скотарі.
Призначення: універсальна робоча та сімейна собака; фермерська собака для охорони скота у кантоні Берн (від самого початку існування породи).

Країна: Швейцарія  


Бернська вівчарка

Історія породи

Бернський зенненхунд (BERNER SENNENHUND, DÜRRBÄCHLER (нім.), Bernese Mountain Dog (англ.)) – порода вівчарських собак, що походить із швейцарського кантону Берн.
Це сільськогосподарська собака, яку використовували як охоронця та робочу собаку для перегону великої рогатої худоби в околицях Берна. Спочатку він називався «Дюррбехлер» відповідно до назви хутора Дюррбах, що поблизу Ріггісберга в кантоні Берн, де цих довгошерстих триколорів було особливо багато. У 1902, 1904 та 1907 роках екземпляри цієї породи вже експонувалися на виставках собак, і в 1907 році деякі заводчики регіону Бургдорф вирішили популяризувати чисте розведення цих собак шляхом заснування “Schweizerischer Dürrbach-Klub” та закріплення характерних рис породи. В 1910 році на виставці в Бургдорфі вже було показано 107 екземплярів таких собак.
Собака стала називатися «Бернський зенненхунд», отримала велику популярність в Швейцарії та сусідній Німеччині. Сьогодні бернський зенненхунд добре відомий та цінований як сімейна собака, яка має чудову адаптивність.

СТАНДАРТ ПОРОДИ

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Довгошерста, триколірна, міцна та спритна робоча собака, середнього розміру, з міцними кінцівками; гармонійно складена.

Бернська вівчарка

ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
•Висота в загривку до довжини тіла (вимірюється від точки плеча до сідниці) = 9:10.
•Ідеальне співвідношення висоти в загривку до глибини грудної клітини = 2:1.
ПОВЕДІНКА / ТЕМПЕРАМЕНТ:
Впевнений у собі, уважний,пильний, безстрашний у повсякденних ситуаціях; добродушний і відданий своїй родині, впевнений у собі та спокійний щодо незнайомців; з середній темпераментом, слухняний.
ГОЛОВА:
Сильна, не надто масивна, пропорційна розмірам тіла.
Череп: трохи закруглений, якщо дивитися спереду та в профіль. Фронтальна борозна ледь помітна.
Стоп: Чітко позначений, але не надто виражений.
Лицьова область:
Ніс: чорний.
Морда: міцна, середньої довжини; носовий місток прямий.
Губи: щільно прилягають; чорні.
Щелепи та зуби: сильний, повний прикус ножицями. Кліщеподібний прикус теж прийнятий.
Очі:
Темно-коричневі, мигдалеподібні, повіки щільно прилягають.
Вуха:
Середнього розміру, високо поставлені, трикутної форми, злегка закруглені на кінчиках, у стані спокою висять. Коли собака насторожений, задня частина вуха піднімається, а передній край вуха залишається близько до голови.

Бернська вівчарка

ШИЯ:
Міцна, мускулиста, середньої довжини.
ТІЛО:
Верхня лінія: від шиї трохи вниз до загривка гармонійна лінія, яка потім проходить рівно.
Спина: міцна, пряма, рівна.
Поперек: широкий і міцний.
Круп: плавно округлий.
Грудна клітка: широка й глибока, нижня її точка сягає ліктів; гарно розвинена.
Нижня лінія та живіт: злегка піднімається від грудини до задніх кінцівок.
ХВІСТ:
Пухнастий, довжиною до скакальних суглобів; висить прямо вниз у стані спокою; під час руху піднімається на рівень спини або й трохи вище.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: передні лапи паралельні одна одній, якщо дивитися спереду, постава широка.
Плечі: лопатка довга, міцна і добре відкинута назад; плече м’язисте.
Надпліччя: довге, косо поставлене.
Лікті: щільно прилягають.
Передпліччя: міцне, пряме.
П’ясті: при погляді збоку майже вертикальні, міцні; на одній лінії з передпліччям.
Передні лапи: короткі, округлі; з добре зібраними та вигнутими пальцями.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: прямі та паралельні одна одній, якщо дивитися ззаду.
Верхня частина стегна: довга, широка, сильна і з хорошою мускулатурою.
Нижня частина стегна: довга і коса.
Скакальний суглоб: міцний, виражений кут.
Плюсни: встановлені майже вертикально.
Задні лапи: не такі округлі, як передні лапи.
ХОДА / РУХ:
Збалансовані рухи. Лапи рухаються вперед по прямій. Зазвичай пересувається риссю.

Бернська вівчарка

ШЕРСТЬ ТА ЗАБАРВЛЕННЯ:
Довга, сяюча, пряма або ледь хвиляста.
Колір: чорний – основний колір з насиченим палевим забарвленням на щоках, на всіх чотирьох лапах та на грудях. Білий колір розподіляється таким чином:
-біла симетрична позначка на голові (смужка), яка тягнеться до носа. Не повинна доходити до ділянок шерсті, забарвлених палевим кольором та не повинна виходити за межі куточків рота;
-в міру широка мітка на горлі та грудині;
-бажано білі «носочки» та кінчик хвоста.
-Може бути невелика плямка на потилиці та в зоні ануса (максимальний розмір 6 см).
Чорний колір шерсті з рудим або коричневим відтінком вважається недопустимим.
Зріст у загривку:
кобель 64-70 см (ідеально 66-68 см)
сука 58-66 см (ідеально 60-63 см)
Вага: кобель 39-50 кг / сука 36-48 кг


ХАРАКТЕР
Бернська вівчарка дуже добра, слухняна та віддана. Спокійна, виважена, адекватна собака. Це типово сімейний пес, врівноважений та неагресивний, спокійний та флегматичний. До дітей ставиться поблажливо, хоча ідеальною нянькою зенненхунд не вважається.
До інших домашніх тварин бернці дуже лояльні, цілком нормально з ними вживаються.
До незнайомців ставиться спокійно, без агресії, але й без симпатії та без страху.
Люблять поспати, активні ігри їх не надто цікавлять. Звичайно,вони залюбки побігають та пограються, але недовго. Як правило, вибирають одного господаря, якого слухаються та поважають. Соціалізувати бернську вівчарку треба змалечку. Але в жодному разі під час дресирування не можна кричати на цуценя, а тим паче застосовувати насильницькі методи. Ці собаки дуже чутливі емоційно, потребують поваги до себе. Навчаються легко, але потрібно проявляти наполегливість та терплячість.

Бернська вівчарка

Жити можуть як в квартирі, так і в заміському будинку. Обов’язково під час вигулу собаці потрібно давати фізичні навантаження, щоб вона залишалася в формі.
Зрілості собаки цієї породи досягають в 1,5-2 роки. Одним словом, чудова сімейна собака, спокійна та врівноважена.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: середня (3 із 5)
3vs5
Дресирування: відмінно (5 із 5)
5vs5
Інтелект: відмінно (5 із 5)
5vs5

ЗДОРОВ’Я
Бернскі зенненхунди бувають схильні до захворювань серця, очей, опорно-рухового апарату. Найсерйознішим та найпоширенішим генетичним захворюванням цієї породи собак є дисплазія ліктьових і кульшових суглобів.
Незважаючи на чистопородне розведення, собака дуже близька до природного типу. Бернський зенненхунд пристосований до життя в різних умовах і має гарне здоров'я.
Тривалість життя 10-12 років


Поставте оцінку
Бернській вівчарці (зенненхунд)

зенненхунд
Оцініть
  
  



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись