Головна / Каталог / Вовча собака Сарлоса

 

Вовча собака Сарлоса


Вовча собака Сарлоса

FCI-Standard N° 311
Група 1. СОБАКИ-ВІВЧАРІ ТА СОБАКИ-СКОТАРІ (крім швейцарських собак-скотарів)
Секція 1. Собаки-вівчарі
Призначення: не виводився для конкретного використання. Володіє якостями, які дозволяють йому бути вірним та надійним компаньйоном, домашньою собакою.

Країна: Нідерланди  

Вовча собака Сарлоса

Історія породи

Вовча собака Сарлоса (англ. Saarlooswolfdog, нідерл. Saarlooswolfhond) – порода собак, яку отримав Ландер Сарлос (1884-1969) шляхом схрещення німецької вівчарки з вовком.
Сарлос дуже любив собак, але вважав, що собаки надто гуманізовані. Він мав намір повернути собаці її природні якості. Для цього він схрестив Джерарда ван Франсенума, самця німецької вівчарки класичного прусського типу, з Флері, самкою вовка з сибірської лінії європейського типу у 1932 році. Це дало Сарлосу популяцію тварин з однією чвертю вовчої крові. Протягом наступної експериментальної фази з суворим відбором нова порода «європейська вовча собака» еволюціонувала.
Оскільки тварини цієї породи добре себе зарекомендували як поводирі для сліпих, їх визначили придатними для цієї роботи. Але через збільшення частки вовчої крові корисні здібності, успадковані від німецької вівчарки Джерарда, поступово втратилися. Стало очевидним, що вовчі собаки не підходять ані для роботи, ані для функцій собаки-поводиря.
Порода Сарлоса – це не робоча собака, а собака з атрибутами, близькими до породи. В 1975 році ця порода була визнана і отримала назву на честь її засновника «Saarlooswolfhond» («вовча собака Сарлоса»).


СТАНДАРТ ПОРОДИ

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Вовча собака Сарлоса дуже міцно складена, зовні (будова тіла, рух, шерсть) нагадує вовка. Має довгі кінцівки, при цьому не виглядає довгоногою, тіло збалансоване. Добре виражені статеві відмінності.

Вовча собака Сарлоса

ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
Довжина тіла більша за висоту в загривку. Довжина морди дорівнює довжині черепа.
ПОВЕДІНКА /ТЕМПЕРАМЕНТ:
Жвавий пес, енергійний, з незалежним характером. Любить поступати по-своєму. Своєму господарю відданий та прив’язаний до нього. До незнайомців ставиться стримано, в контакт не вступає. Для вовчої собаки характерно уникати незнайомих ситуацій (це в нього від вовка).
ГОЛОВА:
Голова гармонійно посаджена, схожа на голову вовка. Має клиноподібну форму, якщо дивитися зверху або збоку. Лінія від морди до добре розвиненої виличної дуги дуже характерна. Якщо у собаки правильна форма та положення ока, ця лінія дає бажаний вигляд, подібний до вовка.
Череп: плоский і широкий. Але не настільки широкий, щоб форма черепа перестала бути клиноподібною. Потиличний виступ та очна ямка не повинні бути помітними. Надбрівні дуги повинні зливатися з черепом плавною лінією.
Стоп: перехід від міцної морди до черепа повинен формувати слабо виражений стоп.
ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: шкіра носа добре пігментована. Перенісся пряме.
Морда: не надто глибока і клиноподібної форми, якщо дивитися збоку.
Губи: сухі, щільно прилягають.
Щелепи та зуби: верхня та нижня щелепи добре розвинені. Верхня щелепа не повинна виглядати грубо у порівнянні з черепом. Нижня щелепа не кидається в очі. Сильний і повний прикус ножицями. Зуби міцні.

Вовча собака Сарлоса

ОЧІ:
жовтого кольору, мигдалеподібної форми. Посаджені трохи косо, повіки щільно прилягають. Вираз очей насторожений, стриманий, але не тривожний. Очі дуже типові для породи, забезпечують схожість із зовнішністю вовка. Бажана виразність досягається лише світлим кольором очей. З віком у собаки колір очей може темнішати, але у молодої собаки допустимий тільки жовтий колір очей. Очна ямка плавно переходить в лінію черепа.
Коричневий колір очей небажаний.
ВУХА:
Середнього розміру, тугі вуха, трикутної форми з заокругленим кінчиком. Волохаті всередині. Вуха знаходяться на рівні очей. Дуже рухливі, виражають емоції та почуття собаки.
ШИЯ:
суха і добре мускулиста, зливається зі спиною плавною лінією. Так сама плавна лінія йде від горла до грудей. Шию, особливо взимку, прикрашає красивий комір із шерсті. Шкіра на горлі підтягнута, підвіс зовсім непомітний.
Голова та шия утворюють майже горизонтальну лінію, коли вовча собака рухається легкою риссю.
ТІЛО:
Спина: пряма і сильна.
Поперек: міцний, добре мускулистий.
Круп: широкий і досить довгий.
Грудна клітка: плавна лінія грудини сягає максимум до ліктя. Занадто масивні груди порушують контур тіла.
Нижня лінія та живіт: трохи підтягнуті.

Вовча собака Сарлоса

ХВІСТ:
Широкий і вкритий густою шерстю. Низько посаджений, шаблевидної форми або прямий. Трохи піднімається під час руху собаки або коли собака хвилюється.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: ноги прямі і добре мускулисті. Кістка овальна в розрізі та не надто груба.
Плечі: нормальна довжина.
Лікоть: щільно прилягає до грудної клітки. Через вигин ребер і правильне положення плеча та надпліччя, відстань між ліктями помірно широка, якщо дивитися спереду.
Зап'ястя: сильні зап'ясткові суглоби.
П'ясті: під легким нахилом.
Передні лапи: добре мускулисті, овальної форми, міцні подушечки. Коли собака стоїть, лапи можуть бути трохи вивернуті назовні.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: через низько посаджений хвіст таз часто здається розміщеним косо.
Стегно: нормальної довжини і ширини, добре мускулисте.
Колінний суглоб (коліно): під кутом середнього розміру.
Нижня частина стегна: приблизно однакової довжини зі стегном і добре мускулиста.
Скакальний суглоб: кут не повинен бути сильно вираженим. Кістки та м’язи забезпечують оптимальне розтягнення скакальних суглобів.
Плюсни: середньої довжини і під легким нахилом.
Задні лапи: добре розвинені і добре вигнуті.

Вовча собака Сарлоса

ХОДА/РУХ:
Вовча собака Сарлоса - типовий невтомний рисак, який легко долає великі відстані. Він невтомний під час руху, нагадує вовка. Сильно відрізняється від інших порід своїм дуже специфічним рухом.
На правильний рух вперед великий вплив мають правильні кути кінцівок. Міцні зап'ясткові суглоби і злегка похилі плюсні кістки забезпечують гнучкий пружний рух без будь-яких зусиль. Коли вовчий собака біжить риссю,голова та шия на одній лінії.
ШЕРСТЬ:
Шерсть влітку відрізняється від шерсті взимку. Взимку переважає підшерстя, шерсть густа, покриває все тіло, а навколо шиї утворює комір.
Влітку переважно собака вкрита шерстю, підшерстя майже нема.
Важливо, щоб живіт, внутрішня сторона стегон і мошонка були вкриті шерстю.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Колір від світлого до сіро-чорного (вовчо-сірий) та від світлого до темно-сірого з коричневими кінчиками на шерстинках. Типові вовчі мітки від світло-кремового до білого на нижній частині тіла, внутрішній стороні та задні частині кінцівок, на галіфе і під хвостом.
Пігментація носа, облямівок очей, губ та кігтів у вовчої собаки повиннна бути чорного кольору.
У собак з коричнюватим забарвленням шерсті ніс, облямівки, губи та кігті повинні бути печінкового кольору.
Обов’язково собаки повинні мати виразну маску.
ЗРІСТ ТА ВАГА
Висота в загривку: кобель 65–75 см, сука 60-70 см (допускаються трохи вищі).
Вага: 36-42 кг


ХАРАКТЕР
Вовчі собаки Сарлоса живуть за законом зграї, господаря визнають вожаком абсолютно без якихось дресирувань, апріорі господар – вожак. Це незалежні собаки, але водночас дуже прив’язані до своєї людини. Не прагнуть контактів з іншими людьми або тваринами, особливо, коли чують небезпеку. Зазвичай виходять із зони конфлікту, відступають. Це в них від вовка. Не підкоряються тим, хто стоїть щаблем нижче.

Вовча собака Сарлоса

Ніколи не проявляє безпричинної агресії, не кидається на людину. Сорлоси не гавкають, а підвивають по-вовчі. Мають прекрасно розвинений мисливський інстинкт, можуть полювати зграєю. У них гарно розвинений нюх.
Характер незалежний та впертий. Дресирується гірше, ніж інші породи, потрібно бути терплячим та виваженим під час дресирування, витратити чимало часу. В жодному разі не можна виявляти агресію до собаки. Треба демонструвати йому впевненість та спокій. Але всі зусилля отримають винагороду: поряд буде відданий та надійний друг.
Собаки Сарлоса – чудові поводирі. Вони вміють обережно пересуватися по невідомій місцевості та знаходити кращу та безпечну дорогу. Завдяки їх витривалості та прекрасному нюху часто ці собаки беруть участь у рятувальних операціях.
Утримувати в квартирі таку породу не варто. Ця собака потребує активних навантажень та тривалих прогулянок, ранньої соціалізації.
До господаря та членів родини прив’язується дуже, в колі родини поводить себе спокійно та адекватно. Але може домінувати над дітьми, тому що сприймає їх як таких, що стоять нижче за рангом. Не варто залишати вовчу собаку наодинці з дітьми. Правда, малих дітей вона й сама уникає тому що вони надто активні та незрозумілі для неї.
Сумує наодинці, погано переносить самотність.
Краще собаці Сарлоса жити в заміському будинку з великим подвір’ям, але варто подбати про надійну огорожу: невисокий паркан Сарлос може легко перескочити або зробити підкоп під ним.
Взагалі, вовча собака Сарлоса далеко не кожному підійде, з нею зовсім непросто, треба розуміти природу цієї собаки, вміти керувати нею.


Агресія: помірна (3 із 5)
3vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: погано (2 із 5)
5vs5
Інтелект: добре (3 із 5)
3vs5

ЗДОРОВ’Я
Вовча собака Сарлоса має хороше здоров’я та стійкість до більшості захворювань. Це у неї від вовка. Від німецької вівчарки «успадкувала» ризики хворіти на дисплазію кульшових суглобів.


Тривалість життя 10-15 років


Поставте оцінку
Вовчій собаці Сарлоса

Вовча собака Сарлоса
Оцініть
  
  



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись