Головна / Каталог / Норвезька вівчарка (бухунд)

 

Норвезька вівчарка (бухунд)


Норвезька вівчарка

FCI-Standard N° 237
Група 5. Шпіци та примітивні типи
Секція 3. Північні сторожові собаки та собаки-оленярі
Призначення: сторожовий та фермерський собака; собака-скотар універсального використання.

Країна: Норвегія  

Норвезька вівчарка

Історія породи

Норвезький бухунд (норв. norsk buhund, англ. Norwegian Buhund) – багатофункціональна порода собак, виведена в Норвегії.
Представники цієї породи супроводжували вікінгів в походах, використовувались як пастуші собаки. Наприкінці VII століття були завезені в Ісландію, Гренландію та на Шетландські острови (архіпелаг на північному сході Шотландії).
Перша виставка норвезьких бухундів відбулася в 1920 році в норвезькому Йєрені, хоча вони сприймалися як окрема порода ще з початку ХVII століття. Ініціатором виставки стали Джон Сіленд та Торальф Ранаас, які займалися селекцією цієї породи. В 1939 році в Норвегії створили Національний клуб норвезького бухунда, а вже в 1967 році бухунд був зареєстрований Британським клубом собаківництва.
В лютому 1963 року норвезький бухунд був визнаний FCI.


Стандарт породи
ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Типовий шпіц, трохи менший середнього розміру, корпус прямокутний, вираз морди насторожений, але щирий. Прямостоячі, загострені вуха. Хвіст міцно скручений в кільце та закинутий на спину. Яскраво виражений статевий диморфізм.
ПОВЕДІНКА / ХАРАКТЕР:
Хоробрий, енергійний та дружній пес.
ГОЛОВА:
розмір пропорційний тілу, не надто важка. Клиновидна, без чітких ліній.
Череп: майже плоский, паралельний носовому містку. Добре заповнений під очима.
Стоп: чітко виражений, але не різкий.

Норвезька вівчарка

ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: чорний.
Морда: приблизно такої ж довжини, як череп. Ні надто вузька, ні надто важка. Носовий місток прямий.
Губи: щільно зімкнуті, чорні.
Щелепи: прикус ножицями. Повний зубний ряд.
Очі: овальні, колір максимально темний. Чорні облямівки очей.
ВУХА:
середнього розміру, загострені, стоять прямо.
ШИЯ:
середньої довжини, без підвісу, міцна, посаджена високо.
ТІЛО:
Спина та поперек: короткі, сильні та прямі.
Круп: з невеликим нахилом.
Грудна клітка: глибока, ребра пружні.
ХВІСТ:
високо посаджений, міцно скручений в кільце, закинутий на спину, трохи відведений вбік.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: сильні, з міцною кісткою.

Норвезька вівчарка

Плече: помірно похиле.
Лікоть: добре поставлений, не вивертається ні всередину, ні назовні.
Передпліччя: пряме.
Спина: помірно нахилена.
Передні лапи: овальної форми, компактні.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: помірний кут нахилу.
Верхня частина стегна: потужна; добре м’язиста.
Нижня частина стегна: добре мускулиста.
Задні лапи: овальної форми, компактні.
ШЕРСТЬ:
Зовнішня шерсть густа, міцна, груба, досить щільно прилягає. На голові та передній частині ніг коротша, на шиї, грудях, спині, стегнах та хвості шерсть довша. Підшерстя м’яке та густе.
Хвиляста або занадто довга шерсть вважається дефектом.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Можуть бути такі кольори:
• Пшеничний (печиво): від досить світлого до жовтувато-рудого. Шерстини на кінчиках можуть мати темне забарвлення, але це не повинно впливати на основний колір. Бажано чистий та яскравий колір. Допускається маска та невеличкі білі відмітини. Білого повинно бути якомога менше.

Норвезька вівчарка

• Чорний: бажано однотонний (без зайвого бронзового відтінку). Білі відмітини допускаються, але їх повинно бути якомога менше.
РОЗМІР І ВАГА:
Висота в загривку:
кобель 43-47 см/ суки 41-45 см
Вага: кобель 14-18 кг / сука 12-16 кг


ХАРАКТЕР
Віддані, надійні, розумні, кмітливі та дуже доброзичливі до людей норвезькі бухунди мають добре розвинений охоронний інстинкт. Люблять проводити час в товаристві людини, добре ладнають з дітьми.
Мають схильність до домінування, тому варто змалечку показати бухунду його місце в зграї. Вчаться скандинави легко та завзято, вони розумні та слухняні. Вміють самостійно ухвалювати рішення, діяти за ситуацією.
До незнайомців ставляться підозріло, але без агресії. Вроджений вівчарський інстинкт проявляється в намаганні «випасати» інших тварин або людей. Якщо грамотно соціалізувати бухунда, він здатен нормально вживатися з котами та іншими дрібними тваринами.

Норвезька вівчарка

Кобелі спокійніші, лагідніші та стриманіші, аніж суки. Вони краще переносять тривалу розлуку з господарем.
Норвезькі бухунди голосисті, але дресируванням та навчанням це легко виправити.
Ці собаки дуже енергійні та активні, потребують чималих фізичних навантажень. Якщо енергія бухундів не знаходить виходу, то можна очікувати проявів деструктивної поведінки.
Бухунди – чистюлі від природи, у них майже відсутній собачий запах, притаманний багатьом іншим породам.
Прекрасно живе як в квартирі, так і в заміському будинку.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: дуже добре (4 із 5)
4vs5
Інтелект: дуже добре (4 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
Норвезька вівчарка – витривала собака з міцним здоров’ям. Набагато краще адаптовані до холодного клімату. Спека їм дається значно гірше.
Мають схильність до таких захворювань:
-гіпотеріоз (захворювання ендокринної системи)
-дисплазія кульшових суглобів
-катаракта
-запальні захворювання кишечника.
Нерідко фіксують алергічні реакції на харчові продукти. Тому варто виважено підходити до формування раціону Вашого улюбленого норвежця.


Тривалість життя 10-16 років


Поставте оцінку
Норвезькій вівчарці (бухунд)

Норвезька вівчарка
Оцініть



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись