Головна / Каталог / Пікардійська вівчарка

 

Пікардійська вівчарка


Пікардійська вівчарка

FCI-Standard N° 176
Група 1. СОБАКИ-ВІВЧАРІ ТА СОБАКИ-СКОТАРІ (крім швейцарських собак-скотарів)
Секція 1. Собаки-вівчарі)
Призначення: вівчарка та сторожова собака.

Країна: Франція  

Пікардійська вівчарка

Історія породи

Пікардійська вівчарка (фр.BERGER DE PICARDIE – BERGER PICARD, англ. Picardy Sheepdog) – французька порода пастуших собак.
Пікардійська вівчарка має дуже давнє походження. Звичайно, невідомо, що вона походить суто з регіону Пікардія, ймовірніше, що вона була розповсюджена по всій північно-західній Європі.
Існує багато версій походження пікардійської вівчарки. За однією з них, вона походить від бріарів та босеронів, за іншою – від голландських та бельгійських вівчарок.
У 1863 році перші пікардії були оцінені на виставці в тому ж класі, що і босе рони та бріари. У 1898 році стало очевидним, що пікардійська вівчарка – це окрема порода. У 1922 році Пол Мегнін розробив перший стандарт породи, а в 1925 році порода отримала остаточне визнання.
Під час обох світових воєн чисельність породи значно зменшилася та опинилася на межі зикнення. Ентузіасти-поціновувачі породи почали шукати в Пікардії найбільш типових представників породи, щоб відродити її.
Роберт Монтено, видатний спеціаліст-кінолог, у 1955 році створив клуб «Les Amis du Berger Picard». Клуб був визнаний остаточно у 1959 році, а й 1969 році затвердили й стандарт породи.
Нинішній стандарт був складений президентом клубу Дж.Ларіве (J.C. Larive), та його колегою Р.Тріке (R.Triquet).
В наш час пікардійські вівчарки не надто розповсюджені. Найбільша кількість представників породи у Франції, Німеччині, Канада та США.


Стандарт породи
ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Пікардійська вівчарка-собака середнього розміру. Він міцний, витривалий, мускулистий та добре складений, не грубий. Залишається завжди дуже елегантним (і під час руху, і коли стоїть).

Пікардійська вівчарка

ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
Пікардійська вівчарка середніх розмірів. Довжини тіла, від точки плеча до точки сідницї, повинна бути трохи більшою, ніж висота в загривку (приблизно на 5-8%). Самки зазвичай трохи довше самців.
Череп і морда мають однакову довжину.
Відстань від ліктя до землі дорівнює половині висоти у загривку.
ПОВЕДІНКА/ТЕМПЕРАМЕНТ:
Пікардійська вівчарка врівноважена, неагресивна, але й не сором'язлива, слухняна та безстрашна. Ці якості дозволяють їй результативно працювати (випасати отари та охороняти їх). Також вона чудово охороняє дім та є прекрасною сімейною собакою, яка любить контактувати з дітьми.
ГОЛОВА: Не важка, пропорційна розміру тіла. Не повинна справляти враження загостреної. Якщо дивитися збоку, лінії черепа та морди паралельні. Порода має певні особливості: чіткі брови (шерсть довжиною приблизно 4 см і не повинна закривати очі), борода та вуса.
Череп: якщо дивитися спереду, лоб повинен бути злегка опуклим, а не плоским, з мінімальним борозною посередині.
Стоп: слабо виражений; він розміщений на однаковій відстані між потилицею та кінчиком носа.
ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: добре розвинений. Завжди чорний, добре розкриті ніздрі.

Пікардійська вівчарка

Морда: міцна і не надто довга. Носовий місток прямий. Обов’язково ріденька борідка та вуса.
Щоки: повинні бути помірно круглими.
Губи: тонкі та щільно прилягають.
Зуби: потужні щелепи. Прикус ножицями. Повна зубна формула.
Очі: середнього розміру, овальні, не виступають, темного кольору (колір може бути темнішим або світлішим, залежно від кольору шерсті, але ніколи не світлішим за горіховий колір).
ВУХА:
Помірного розміру, широкі поставлені, високо посаджені, зі злегка заокругленими кінчиками, завжди природно прямостоячі. Допускається, коли вуха трохи розходяться, але це небажано.
ШИЯ:
Сильна та мускулиста, помірної довжини.
ТІЛО:
Кістяк міцний, а м’язи сухорляві.
Спина: пряма.
Поперек: сильний.
Круп: з невеликим нахилом.
Грудна клітка: доходить до ліктів, але не далі. Обхват грудної клітки більший на 1/5 висоти в загривку. Ребра округлі зверху, у напрямку до грудини поступово вирівнюються.
Нижня лінія та живіт: злегка підтягнуті.

Пікардійська вівчарка

ХВІСТ:
Природно довгий. У стані спокою він повинен доходити до скакального суглоба і бути злегка загнутим на кінчику. Під час руху хвіст піднімається, але не вище верхньої лінії, на спину ніколи не закидається. Довжина шерсті на хвості така ж, як і по всьому тілу.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Вертикальні, якщо дивитися спереду та збоку.
Плече: довге і похиле.
Лікоть: щільно прилягає до тіла.
Передпліччя: пряме і добре м’язисте.
П'яст: злегка нахилений вперед.
Передні лапи: округлі, короткі та компактні.
- задні кінцівки:
Паралельні та вертикальні, якщо дивитися ззаду та в профіль.
Верхня частина стегна: довга та з хорошою мускулатурою.
Скакальний суглоб: помірно зігнутий.
Плюсні кістки: вертикальні.
Задні лапи: округлі, короткі та компактні. Без прибулих пальців. Подушечки тверді та міцні, кігті темного кольору.
ХОДА/РУХ:
Вільний та плавний рух. Під час руху кінцівки залишаються паралельними. Рухається елегантно та невимушено.
ШЕРСТЬ:
Жорстка, середньої довжини. На дотик здається хрусткою. Довжина повинна становити 5-6 см по всьому тілу, включно з хвостом. вимірюйте від 5 до 6 см по всьому тілу, включаючи хвіст. Хороше густе підшерстя.

Пікардійська вівчарка

ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Колір може бути палевим, палевим з темною накладкою, палевим тигровим та сірим (зазвичай темно-сірим). Допускається невелика біла мітка на грудці та лапках. Великі білі плями вважаються недоліком.
Зріст в загривку:
кобель 60-65 см/ сука 55-60 см
Допускається: +/- 1 см
Вага: 23-32 кг (залежно від статі та розміру).


ХАРАКТЕР
Наполеглива та розумна пікардійська вівчарка потребує спілкування з людиною. Дуже працьовита та енергійна, почувається щасливою, коли працює (випасає худобу або охороняє територію).
До господаря дуже прив’язується, розлуку з ним переживає гостро та болісно. Пікардійка любить дітей, може бути чудовою нянькою для малечі та вірним компаньйоном по іграх старшим дітлахам.
Пікардійська вівчарка має жвавий розум, кмітлива та прекрасно дресирується. Гарно та швидко запам’ятовує команди, слухняна. Але може іноді демонструвати впертість. Тому варто проявляти терпіння та бути послідовним.

Пікардійська вівчарка

Представники цієї породи дуже енергійні, потребують багато фізичних навантажень. Вони люблять бігати, плавати. Залюбки складуть Вам компанію під час велосипедної прогулянки або під час пробіжки Цих собак треба навантажувати фізично та розумово, інакше вони нудьгуватимуть та можуть псувати майно.
За умови правильної соціалізації лояльні по відношенню до інших тварин. На незнайомців реагують насторожено, але без жодного прояву агресії.
Пікардійці люблять простір та свіже повітря, але прекрасно пристосовуються до життя в місті. Звісно, їм потрібен активний тривалий вигул. Дома поводиться спокійно та тихо. Взагалі, вони краще житимуть в тісній кімнаті, але поряд зі своєю людиною, аніж на великому просторому подвір’ї, але в самотності.
Показують прекрасні результати в собачих видах спорту.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: дуже висока (5 із 5)
5vs5
Дресирування: відмінно (5 із 5)
5vs5
Інтелект: відмінно (5 із 5)
5vs5

ЗДОРОВ’Я
Пікардійська вівчарка в цілому здорова та витривала собака, у неї хороший імунітет. Але має схильність до певних генетичних захворювань:
•дисплазія кульшових суглобів
•прогресивна атрофія сітківки


Тривалість життя 12-15 років


Поставте оцінку
Пікардійській вівчарці

Пікардійська вівчарка
Оцініть



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись