Головна / Каталог / Піренейська довгошерста вівчарка

 

Піренейська довгошерста вівчарка


Піренейська довгошерста вівчарка

FCI-Standard N° 141
Група 1. СОБАКИ-ВІВЧАРІ ТА СОБАКИ-СКОТАРІ (крім швейцарських собак-скотарів)
Секція 1. Собаки-вівчарі
Призначення: вівчарка.

Країна: Франція  

Піренейська довгошерста вівчарка

Історія породи

Піренейська довгошерста вівчарка (фр. CHIEN DE BERGER DES PYRÉNÉES À POIL LONG, англ. Pyrenean Sheepdog Long-Haired) – порода пастуших собак, що походить з регіону Піренейських гір.
Довгий час ці собаки розвивалися ізольовано, були виключно регіональною робочою породою собак. Відбір собак відбувався лише за робочими якостями, без урахування фенотипу, до середини ХІХ століття склалося кілька різних підтипів, які рівноцінно існували в Піренеях та використовувалися місцевими фермерами для випасу скота.
В 1910 році ці собаки були представлені на одній із французьких виставок, до того ж були допущені всі розповсюджені підтипи. Перший офіційний опис породи був сформований в 1926 році Бернаром Сенак-Лагранжем, а вже в 1927 році прийняли перший стандарт породи, з якого і почався поділ на два сучасних типи: довгошерста вівчарка та гладкоморда.
В часи Першої світової, ще до прийняття стандарту породи, ці собаки працювали у французькій армії як караульні та службові собаки.
У Другу світову війну піренейські вівчарки працювали кур’єрами, сторожовими собаками, брали участь у пошуково-рятувальних операціях.
Офіційне визнання FCI піренейська довгошерста вівчарка отримала в травні 2009 року. В 2003 році піренейська вівчарка виграла Чемпіонат світу з аджиліті в класі собак середнього розміру.


Стандарт породи
ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Собака енергійна, середнього розміру. Завжди має насторожений вираз морди.

Піренейська довгошерста вівчарка

ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
• Череп приблизно такий же в довжину, як і в ширину.
• Морда коротша за череп у співвідношенні 2:3.
• Довжина тіла більша за висоту в загривку.
• Відстань від ліктя до землі становить більше половини висоти в загривку.
ПОВЕДІНКА / ТЕМПЕРАМЕНТ:
Це мужній, винахідливий собака, ініціативний, повністю відданий своєму господареві. Наполегливий від природи, розумний. До незнайомців ставиться насторожено.
ГОЛОВА: Трикутної форми.
Череп: помірно розвинений, майже плоский, з ледь помітною центральною борозною, гармонійно закруглений з боків, незначний потиличний виступ. Плавний перехід від лоба до морди.
Стоп: ледь помітний. ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: чорний.
Морда: пряма, трохи коротша за череп, звужується, як клин, але не загострюється на кінчику.
Губи: не дуже товсті, повністю закривають нижню щелепу, відсутні видимі кути. Краї та піднебіння чорні або дуже темні.
Щелепи та зуби: повна зубна формула. Сильні ікла. Прикус ножицями. Прикус кліщами (від краю до краю) допускається.
Очі: виразні, злегка мигдалеподібні, темно-коричневі. Світліші очі можуть бути у собак шиферно-сірого кольору та забарвлення «арлекін». Облямівки очей чорні, незалежно від кольору шерсті.

Піренейська довгошерста вівчарка

ВУХА:
Повинні бути досить короткими, помірно широкими біля основи і не розташовуватися занадто близько один до одного, але й не занадто далеко. Вони трикутні, тонкі, опущені, плоскі та дуже рухливі.
Вони також можуть бути наполовину висячі. В ідеалі - верхня третина або половина вуха повинна падати вперед або на бік, симетрично для обох вух.
ШИЯ:
Досить довга та мускулиста, добре виступає з плечей.
ТІЛО:
Кістяк міцний, але не важкий, м’язи сухорляві.
Загривок: виражений.
Спина: досить довга і міцна.
Поперек: короткий, злегка вигнутий, але виглядає більшим, тому що шерсть густіша на задніх ногах та крупі.
Круп: досить короткий та похилий.
Грудна клітка: помірно розвинена, доходить до ліктя. Ребра злегка закруглені.
ХВІСТ:
Добре прикрашений бахромою, не дуже довгий, посаджений досить низько, внизу загинається невеликим гачком. Коли собака насторожена, хвіст, як правило, майже не піднімається вище верхньої лінії. У країнах, де ця практика не заборонена законом, деяким собакам хвости купіруються. Допускається рудиментарний хвіст.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: прямі, худі, жилаві, з бахромою.
Надпліччя: досить довгі, помірно похилі.
Плечі: похилі та помірно довгі
. Передпліччя: пряме.
Зап'ясток (зап'ястковий суглоб): помітний.
П’ясті: злегка нахилені, якщо дивитися збоку. Передні лапи: худі, досить плоскі, овальної форми. Темні подушечки. Маленькі тверді кігті, вкриті шерстю, яка також знаходиться під стопою, між подушечками.
- задні кінцівки:
Верхня частина стегна: не дуже довга, помірно похила, міцна, добре виражені м'язи.

Піренейська довгошерста вівчарка

Колінний суглоб (коліно): добре кутовий та паралельний до тіла.
Нижня частина стегна: досить довга та похила.
Скакальний суглоб: низько посаджений, добре кутовий.
Плюсні кістки: перпендикулярно до землі або дуже злегка нахилені вперед.
Задні лапи: худі, досить плоскі, овальної форми. Темні подушечки.
Невеликі тверді кігті, вкриті шерстю, яка також знаходиться під стопою, між подушечками.
Прибулі пальці: одиночні або подвійні прибулі пальці на задніх лапах допускаються, але краще без них.
ХОДА / РУХ:
У піренейської вівчарки короткий крок, вільний та енергійний. Бажаний темп – рись. Під час руху голова знаходиться досить високо, коли темп збільшується, голова опускається та знаходиться на одній лінії з крупом. Ноги ніколи не піднімаються високо, рух плавний, собака ніби летить над землею.
ШКІРА:
тонка, часто мармурована, з темними плямами, незалежно від кольору шерсті.
ШЕРСТЬ:
Довга або середньої довжини, але завжди густа, пряма або злегка хвиляста. На крупі та стегнах густіша, схожа на вовну, текстура десь між козячою та овечою шерстю. У деяких собак суміш грубої та вовняної шерсті може утворювати пасма або шнури, які називають «ланцюжки» («cadenetes»). Ці ланцюжки можуть бути на грудях та передніх лапах на рівні ліктів. Морда вкрита коротшою та не такою густою шерстю. На кінці морди, а іноді й вздовж усієї морди, шерсть укладається рівно та ніби зачісується спереду назад. По бокам морди, а також на щоках, шерсть трохи довша. Очі повинно бути добре видно, вони не закриваються шерстю.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ
Можуть бути такі кольори:
• палевий, світліший або темніший, може бути з чорними або іноді з білими відмітинами на грудях та кінцівках;
• сірий, світліший або темніший, часто з білим на голові, грудях та кінцівках;
• блакитний з чорним (арлекін або блакитно-шиферний);
• існують також тигрові, чорні та чорні з білим (білого має бути вкрай мало) забарвлення.
Перевага надається однотонному забарвленню.

Піренейська довгошерста вівчарка

Висота в загривку: кобель 42-48 см/ сука 40-46 см
Допускається +/- 2 см
Вага: 7-15 кг


ХАРАКТЕР
Піренейська довгошерста вівчарка має активний темперамент та життєрадісний характер. Дуже кмітлива та допитлива, надто збудлива, через що їй важко довго концентруватися на одному завданні.
Піренейці дуже прив’язуються до господаря та родини, в якій живе, потребує уваги та спілкування. Страждають, якщо доводиться надовго розлучатися з господарем, або коли господар не приділяє їм належної уваги.
Як правило, вибирає собі одного господаря, якого слухається та вважає його за головного. Інших членів родини просто любить. До дітей ставиться доброзичливо та дружелюбно, до інших тварин та собак агресії не демонструє, знаходить з ними спільну мову. У піренейської вівчарки сильно розвинений пастуший інстинкт, тому може «пасти» і дітей, і тварин.
Піренейська довгошерста вівчарка має добре розвинене відчуття власної території, але для охорони не надто підходить: активно територію вона не захищає, а лише голосом попереджає про чужого. До незнайомців ставиться насторожено, але без агресії.
Ця вівчарка дуже активна, в ній море енергії. Під час прогулянок вона потребує великих фізичних та розумових навантажень. Якщо людина не має вільного часу або віддає перевагу спокійним видам відпочинку, то ця порода не для неї. Піренейка складе компанію під час пробіжки або велосипедної прогулянки, але навряд чи буде щасливою, лежачи під телевізором. Якщо вона не матиме змоги вибігати або вистрибати свою енергію, може псувати речі дома, вередувати.
Представники цієї породи чудово навчаються та легко дресируються, але вони настільки непосидючі, що мають проблеми з опрацюванням команд, які спрямовані на розвиток витримки. А команди, які вивчили раніше, потрібно регулярно повторювати. Але піренейці здатні засвоювати складні комплекси команд, прекрасно орієнтуються на місцевості, що робить їх неперевершеними в спортивних дисциплінах, зокрема, в аджиліті. Представник саме цієї породи в 2003 році став Чемпіоном світу з цієї дисципліни.
Пірнейська довгошерста вівчарка – невибаглива собака, легко пристосовується до різних умов життя. Прекрасно живе як в квартирі, так і в заміському будинку чи фермі.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: дуже висока (5 із 5)
5vs5
Дресирування: дуже добре (4 із 5)
4vs5
Інтелект: відмінно (5 із 5)
5vs5

ЗДОРОВ’Я
Якихось серйозних проблем із здоров’ям у піренейської довгошерстої вівчарки немає. Але їх гіперактивність часто призводить до травм, особливо в юному віці. Найчастіше страждають колінні чашечки.


Тривалість життя 12-14 років


Поставте оцінку
Піренейській довгошерстій вівчарці

Піренейська довгошерста вівчарка
Оцініть



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись