Головна / Каталог / Піренейська гірська собака

 

Піренейська довгошерста вівчарка


Піренейська гірська собака

FCI-Standard N° 137
Група 2. Пінчери, шнауцери, молоси, швейцарські гірські собаки
Секція 2. Молоси (гірський тип)
Призначення: охорона стада

Країна: Франція  

Піренейська гірська собака

Історія породи

Піренейська вівчарка або Піренейська гірська собака (фр. CHIEN DE MONTAGNE DES PYRÉNÉES, англ. Pyrenean Mountain Dog) – французька порода собак, яка охороняє стада та допомагає їх переганяти.
Піренейська гірська собака – давня аборигенна європейська порода. Походить від довгошерстих собак молоського типу, які потрапили в Європу разом з кочовими племенами з азійського регіону. Ця собака родич маремма-абруцької, підгалянської, анатолійської вівчарки та угорського куваса.
Спочатку ці собаки використовувались для охорони стада та території. Також їх використовували для охорони замків, про що згадує Гастон Феб у ХІV столітті. В ХVІІ столітті піренейська гірська собака вже цінувалася як собака-компаньйон, їх утримували при дворі Людовика XIV.
Перший детальний опис породи з’явився у книзі графа де Байленда у 1897 році. Через десять років були створені перші клуби породи, а в 1923 році за ініціативою Бернара Сенак-Лагранжа зареєстрували офіційний стандарт у SCC (Société Centrale Canine, французький кінологічний клуб).
Після Другої світової війни піренейська гірська собака отримала визнання FCI. Це трапилося в 1955 році, тоді й був прийнятий сучасний стандарт породи.


Стандарт породи
ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Собака великих розмірів, міцно побудований, але елегантний.
ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
• Найширша частина черепа дорівнює його довжині.
• Морда трохи коротша за череп.
• Довжина тіла від точки плеча до точка сідниці трохи більша за висоту собаки в загривку.
• Глибина грудей дорівнює або трохи менша половини висоти в загривку.

Піренейська гірська собака

ПОВЕДІНКА / ТЕМПЕРАМЕНТ:
Використовується для охорони стада від нападів хижаків. Основні якості - це міцність та спритність, прихильність до тих, кого захищає. Незалежний, ініціативний собака. Йому потрібен авторитетний власник.
ГОЛОВА:
Не надто велика в порівнянні з розміром собаки.
Череп: найширша частина черепа дорівнює його довжині, округлої форми.
Потиличний виступ виражений, а надбрівні дуги – ні. Лобова борозенка майже не відчувається на дотик.
Стоп: плавний, гарно виражений.
ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
Ніс: повністю чорний.
Морда: широка, трохи коротша за череп, звужується поступово до кінчика. Якщо дивитися зверху, утворює тупу «V». Добре заповнена під очима.
Губи: закривають нижню щелепу, трохи обвисають. Губи та піднебіння пігментовані чорним кольором або дуже темним.
Щелепи та зуби: повний зубний ряд зі здоровими, білими зубами. Прикус ножицями (верхні різці перекривають нижні різці без втрати контакту). Прикус кліщами та перекус теж допускаються.
Очі: досить маленькі, мигдалеподібні, трохи косо поставлені, з розумний виразом бурштиново-коричневого кольору.

Піренейська гірська собака

ВУХА:
Посаджені на рівні очей, досить маленькі, трикутної форми та закруглені на кінчику. Звисають в стані спокою, коли собака напоготові – трохи піднімаються.
ШИЯ:
Міцна, відносно коротка, з дуже невеликим підвісом.
ТІЛО:
Довжина тіла від точки плеча до крайньої точки сідниці трохи більша за висоту собаки в загривку. Відстань від грудини до землі становить приблизно половину висоти в загривку, ніколи не повинно бути менше.
Загривок: широкий.
Спина: хорошої довжини та міцна.
Поперек: помірної довжини.
Круп: злегка нахилений, з досить виразними кучерями.
Грудна клітка: не надто низька, але широка та довга. Доходить до ліктя, але не нижче. Ребра злегка закруглені.
ХВІСТ:
Довжиною до скакальних суглобів. Густо вкритий шерстю, яка утворює шлейф. У стані спокою звисає донизу, кінчик хвоста трохи загинається. Коли собака насторожена, хвіст піднімається до спини, утворюючи кільце, а кінчик хвоста торкається попереку.

Піренейська гірська собака

КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: прямі, міцний.
Плечі: добре м’язисті та помірно довгі.
Передпліччя: пряме, міцне, шерсть утворює бахрому.
Зап'ястковий суглоб (зап'ястя): зап'ястя знаходиться на одній лінії з передпліччям.
П’ясті: ледь видно.
Передні лапи: невеликі, компактні, зі злегка вигнутими пальцями.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: мають довгу, рясну бахрому. Якщо дивитися ззаду, вони перпендикулярні до землі.
Стегно: добре мускулисте, не дуже довге і помірного нахилу, рельєфні м’язи.
Колінний суглоб (коліно): Помірно кутовий та паралельний до тіла.
Нижня частина стегна: помірної довжини, сильна.
Скакальні суглоби: широкі, худі, помірно кутові.
Задні лапи: невеликі, компактні, зі злегка вигнутими пальцями.
Прибулі пальці: на задніх лапах є подвійні, добре сформовані прибулі пальці.
На передніх лапах іноді є одинарні або подвійні прибулі пальці.

Піренейська гірська собака

ХОДА / РУХ:
Рухи сильні та вільні, пластичні, розмірені.
ШКІРА:
Товста та еластична, часто пігментована (плямиста пігментація).
ШЕРСТЬ:
Густа, пряма, досить довга та еластична. На плечах та спині грубіша; на хвості та навколо шиї довша, може бути злегка хвиляста. Область галіфе вкрита вовняною шерстю, дуже густою.
Підшерстя також дуже густе.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ
Забарвлення шерсті біле або біле з плямами світло-сірого, блідо-жовтого, лимонного кольору на голові, вухах, під хвостом, а інколи й на корпусі. Найбільше цінуються білі з борсуковим сірим забарвленням собаки.

Піренейська гірська собака

Висота в загривку:
кобель 70-80 см
сука 65-75 см (може бути +2 см)


ХАРАКТЕР
Піренейська гірська собака має сильний та стабільний характер, це сангвінік. У неї врівноважена, витримана, стійка психіка, нема нервовості. Є схильність самостійно ухвалювати рішення та аналізувати ситуацію.
Має прекрасно розвинений охоронний інстинкт, здатна охороняти як людину, так і територію. До незнайомців піреней ставиться насторожено, не схильний вступати в контакт, але й агресію не демонструє.
Чудово ставиться до всіх членів родини без виключень, всіх любить та слухається. Потребує уваги та проявів любові, але сам не нав’язується. З дітьми лагідний та терплячий. Це прекрасний сімейний собака-компаньйон.

Піренейська гірська собака

До інших тварин ставиться байдуже, вони не викликають у піренейської вівчарки особливої цікавості. До собак агресії не проявляють.
Активність цієї породи в межах норми. Піренейці спокійні, не надто енергійні, тому не потребують активних фізичних навантажень. Чудово підійдуть людям, які віддають перевагу спокійному прогулянкам у компанії вірного друга.
Дресируванню піддаються добре, але їм потрібно більше часу на засвоєння команд, до того ж вони мають схильність проявляти впертість. Піренейцям потрібна рання соціалізація. Змалечку цуценяті потрібно правильно пояснювати взаємовідносини між ним та членами родини, тому що у цієї породи є схильність до домінантної поведінки.
Піренейці розумні та незалежні. Можуть прекрасно працювати та сумлінно виконувати роботу без присутності людини. Але до навчання ставляться байдуже. Команди виконують повільно, а часто можуть взагалі не виконувати, бо не бачать у тому сенсу.

Піренейська гірська собака

Жити можуть як в квартирі, так і в заміському будинку. Легко адаптуються до будь-яких умов проживання.


Агресія: низька (2 із 5)
2vs5
Активність: низька (2 із 5)
2vs5
Дресирування: добре (3 із 5)
3vs5
Інтелект: дуже добре (4 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
В цілому, піренейська гірська собака має хороше здоров’я. У породи зустрічаються деякі види раку, заворот шлунку,здуття живота. З генетичних захворювань варто відмітити дисплазію кульшових та ліктьових суглобів та захворювання очей.


Тривалість життя 10-12 років


Поставте оцінку
Піренейській гірській собаці

Піренейська гірська собака
Оцініть



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись