Головна / Каталог / Румунська вівчарка (буковинська)

 

Румунська вівчарка (буковинська)


Румунська вівчарка буковинська

FCI-Standard N° 357
Група 2. Пінчери, шнауцери, молоси, швейцарські гірські собаки
Секція 2. Молоси (гірський тип)
Призначення: охорона стада, сторожовий пес.

Країна: Румунія  

Румунська вівчарка буковинська

Історія породи

Румунська буковинська вівчарка (рум. CIOBĂNESC ROMÂNESC DE BUCOVINA, англ. Romanian Bucovina Shepherd) – порода сторожових собак, виведена в румунських Карпатах.
Це порода природного походження з північно-східного регіону румунських Карпатських гір, Буковини. Буковинські вівчарки протягом століть використовувалися для охорони стада та житла.
Перший стандарт породи був затверджений Румунською кінологічною асоціацією в 1982 році, а в 2001 році стандарт оновили. В 2009 році на попередній основі стандарт затвердила й FCI.


Стандарт породи
ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Великий собака; тямущий та гордий. Порода має явно виражений статевий диморфізм.
ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
Довжина тіла трохи перевищує висоту в загривку. Довжина черепа дорівнює довжині морди.
ПОВЕДІНКА/ХАРАКТЕР:
Врівноважений, спокійний та відданий родині, любить дітей. Це дуже хороший охоронець, мужній, може здолати хижака (ведмедя, вовка, рись). У нього потужний голос. Його гавкіт сильний, з низькою тональністю. Про наближення незнайомців попереджає голосом. Вночі патрулює територію.

Румунська вівчарка буковинська

ГОЛОВА:
Масивна, але не важка.
Череп: помірно широкий, трохи нагадує купол, якщо дивитися спереду. А в профіль череп плоский. Ширина черепа у кобелів 16-18 см, у сук 15-17 см. Виличні дуги помірно розвинені, потиличний виступ ледь помітний.
Стоп: злегка виражений.
Ніс: великий, добре розвинений, чорний.
Морда: тупа, тієї ж довжини, що і череп; добре розвинена, поступово звужується до носа, але ніколи не загострена; сильна нижня щелепа.
Губи: товсті та тугі, сильно пігментовані.
Щелепи та зуби: сильні щелепи; повний зубний ряд, міцні, здорові та білі зуби; прикус ножицями. Прикус кліщами допускається.
Щоки: невиразні.
Очі: маленькі; мигдалеподібної форми та розкосі, коричневого або трохи світлішого кольору, але ніколи не жовті. Повіки добре пігментовані.
ВУХА:
Досить високо поставлені, у формі «V» зі злегка закругленим кінчиком, звисають близько до щік. Обрізання заборонено.

Румунська вівчарка буковинська

ШИЯ: середньої довжини, велика та міцна, без підвісу.
ТІЛО: міцне.
Верхня лінія: горизонтальна.
Загривок: трохи видно.
Спина: сильна й мускулиста.
Поперек: мускулистий та міцний.
Круп: м'язистий та помірно нахилений до основи хвоста.
Грудна клітка: широка та глибока, спускається до ліктів, добре підтягнуті ребра.
ХВІСТ:
Високо посаджений. У стані спокою він звисає; доходить до скакальних суглобів або й нижче; коли собака насторожена або в дії, хвіст піднімається до рівня спини або трохи вище, з невеликим вигином вгору, але ніколи не скручується на спині.
КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Загальний вигляд: вертикальні, якщо дивитися спереду або збоку.
Плечі: довгі, косі, добре м’язисті. Лопатково-плечові кути приблизно 100-110°.

Румунська вівчарка буковинська

Надпліччя: помірно довге, мускулисте.
Лікоть: близько до тіла.
Передпліччя: міцне, не надто довге.
Зап'ястя: сильні.
П’ясті: короткі, під легким нахилом.
Передні лапи: овальні, компактні та щільні, пальці тугі та вигнуті, чорні або попелясті кігті.
- задні кінцівки:
Загальний вигляд: мускулисті та сильні, нормальної постави.
Стегно: середньої довжини, широке, дуже мускулисте.
Коліно: стегново-гомілковий кут становить приблизно 110°.
Нижня частина стегна: помірно довга, мускулиста.
Скакальний суглоб: широкий; помірно нахилений.
Плюсні кістки: сильні та прямостоячі. Наявність прибулих пальців допускається.
Задні лапи: овальні, компактні та міцні, з чорними або попелястими кігтями.
ХОДА/РУХ:
Гармонійний, пружний, добре скоординований, що справляє враження сили та невтомності. Бажана хода – рись.
ШКІРА: товста, щільно прилягає, темно-попеляста пігментація.
ШЕРСТЬ:
Голова та передня частина ніг вкриті короткою шерстю. На корпусі шерсть густа, довга (6-9 см), гладка, пряма та груба.

Румунська вівчарка буковинська

Підшерстя коротше, дуже густе й м’яке, світлішого кольору. В області шиї шерсть значно довша, утворює гриву. На задній частині передніх кінцівок шерсть утворює бахрому, на задній частині задніх кінцівок – «штанці». Хвіст кущистий.
Довга шерсть (більше 9 см) вважається недоліком.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Класичне забарвлення: основний колір шерсті білий або біло-бежевий з чіткими плямами сірого, чорного або чорного з червоно-палевими відблисками. На ногах можуть бути чорні або сірі позначки. Тигрові плями не допускаються.
Може бути й однотонне забарвлення (без вкраплень): біле, біло-бежеве, попелясто-сіре та чорне. Але все ж краще класичне забарвлення.
РОЗМІР І ВАГА:
Висота в загривку:
кобель 68-78 см, ідеально 71-75 см
сука 64-72 см, ідеально 66-68 см
Допускається + / - 4 см
Вага: пропорційно зросту


ХАРАКТЕР
Румунська буковинська вівчарка – чудова сторожова собака, мужня, витривала, сильна, здатна здолати навіть великого хижака. Вночі патрулює територію, яку їй доручили охороняти. Про візитерів, будь то люди або звірі, попереджає потужним голосом. До незнайомців ставиться недовірливо. У цієї собаки прекрасно розвинений охоронний інстинкт, якщо буду відчувати загрозу, може проявити агресію.
Буковинка дуже віддана господарю та його родині, любить дітей, терпляче ставиться до їх витівок. Може уживатися з іншими тваринами, але за умови правильної соціалізації або якщо вони росли разом.
Буковинська вівчарка схильна до домінантної поведінки. Тому питання, хто на якому ієрархічному щаблі стоїть в родині, треба з цуценям вирішувати з перших днів його появи у Вашому домі. Взагалі, це потужна масивна собака, яка потребує авторитетного господаря. В якості першої собаки не підійде, все ж таки цій породі потрібна людина з досвідом утримання таких собак.

Румунська вівчарка буковинська

Румунська вівчарка дуже розумна собака, але дресируванню піддається досить важно, надто вона незалежна, вперта та пихата. Вона сама хоче вирішувати, що і коли їй робити. Для дресирування та навчання краще звернутися до фахівця.
Ця вівчарка енергійна, здатна довго бігати й гуляти, абсолютно не втомлюючись. Тому їй потрібні достатні фізичні навантаження та мінімум година активна прогулянка щодня. Для комфортного життя буковинці краще підійде будинок з великим подвір’ям, де вона вволю гулятиме та працюватиме сторожем. Але їх тримають і в квартирі.


Агресія: висока (4 із 5)
4vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: добре (3 із 5)
3vs5
Інтелект: дуже добре (4 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
Румунська буковинська вівчарка – це порода природного походження, тому має міцне здоров’я та хороший імунітет. Вона витривала, прекрасно адаптується до будь-яких кліматичних умов. Але й вона може хворіти на дисплазію кульшового та ліктьового суглобів.


Тривалість життя 10-13 років


Поставте оцінку
Румунській вівчарці (буковинська)

Румунська вівчарка буковинська
Оцініть



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись