Головна / Каталог / Атласька вівчарка

 

Атласька вівчарка (аіді)


Атласька вівчарка

FCI-Standard N° 247
Група 2. Пінчери, шнауцери, молоси, швейцарські гірські собаки
Секція 2. Молоси (гірський тип)
Призначення: охорона стада та майна.
Аіді – аборигенна порода сторожових та вівчарських собак, яка сформувалася в гірських районах Північної Африки.

Країна: Марокко  

Атласька вівчарка

Історія породи

Атласька вівчарка існувала споконвіку в горах та на плато Північної Африки й довгий час розвивалась без цілеспрямованої селекції. Ймовірно, фенотип цієї собаки сформувався на основі місцевих напівдиких собак, котрих використовували кочові племена, які населяли цю місцевість, та собак молоського типу. Із сучасних порід ця собака генетично споріднена з піренейською гірською собакою.
Використовувались ці собаки як охоронні та сторожові. Цілеспрямований відбір та формування стабільного фенотипу цієї породи почався в ХХ столітті.
Навіть після міжнародного визнання породи, аіді довгий час були розповсюджені лише у себе на батьківщині. Лише з двотисячних років порода почала набувати популярності по всьому світу.


Стандарт породи

ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД:
Міцна, дуже витривала собака, сильна та мобільна водночас. М’язиста, жилава, гарно складена. Має густу шерсть, яка захищає її в умовах гірського клімату.
У неї живий, прямий та рішучий погляд. У деяких регіонах Марокко прийнято обрізати вуха і навіть купірувати хвіст робочим собакам.
ВАЖЛИВІ ПРОПОРЦІЇ:
•Довжина тіла (точка плеча-точка сідниць) / висота в загривку 10:9
•Глибина грудини / висота в загривку 1:2
•Довжина морди / довжина голови 11:24
•Довжина черепа / ширина черепа 1:1
ПОВЕДІНКА / ТЕМПЕРАМЕНТ:
Дуже вірний, ласкавий та покірний пес до своєї родини, чудовий охоронець та захисник. Завжди насторожений, він інстинктивно відчуває небезпеку та завжди готовий стати на захит.
ГОЛОВА:
Сильна, велика, пропорційна відносно всього тіла, конічної форми; вилиці не виражені. Перехід від лоба до морди плавний, слабо виражений.
Череп: плоский та широкий; є легка лобова канавка й потиличний виступ, хоча не дуже помітний.
Стоп: слабо виражений.

Атласька вівчарка

ЛИЦЬОВА ОБЛАСТЬ:
НІС:
Чорний або коричневий, гармонує з забарвленням шерсті, з широкими та відкритими ніздрями.
МОРДА:  конічна, як і голова; коротша за череп.
ГУБИ:  тонкі, щільні, сухі; чорні або коричневі в залежності від забарвлення шерсті.
ЩЕЛЕПИ:  сильні, потужні.
ЗУБИ:  прикус кліщеподібний (різці від краю до краю). Може бути ножицеподібний прикус, але різці мають контактувати.
ОЧІ:  середній розмір, відтінок (в залежності від забарвлення шерсті) від темно-бурштинового до золотисто-коричневого. Облямівка очей пігментована. Погляд дуже пильний та уважний.
ВУХА:  середньої довжини з трохи закругленими кінчиками, вуха поставлені так, щоб череп залишався чистим; у стані спокою напівопущені,коли собака насторожується – піднімаються.
ШИЯ: потужна, добре мускулиста, без вираженого шкірного підвісу.
ТІЛО:  верхня лінія: має легкий нахил, якщо дивитися у профіль.
Спина: широка, мускулиста, в міру довга, поперек трохи вигнутий.
Круп: гармонійно похилий.
Грудна клітка: широка, довга, доходить аж до ліктів, злегка закруглена. Нижня лінія та живіт: пряма, живіт не підтягнутий.
ХВІСТ:
Довгий, сягає скакальних суглобів,високо посаджений. Хвіст дуже патлатий, чим густіша й довша шерсть на хвості, тим краще. У стані спокою або опущений донизу, або піднятий на рівень спини. Під час руху хвіст зазвичай піднятий та закручений.

Атласька вівчарка

КІНЦІВКИ:
- передні кінцівки:
Плече: косе, загривок чітко окреслений.
Надпліччя: сильне, мускулисте, косе та розташоване близько до грудей.
Передпліччя: пряме, міцне та в міру м’язисте.
П’ясті: короткі та майже вертикальні.
Передні лапи: практично круглі, з міцними подушечками та міцними кігтями. Колір кігтів залежить від забарвлення шерсті. Короткі пальці.
- задні кінцівки:
Стегна: чітко виражені, м’язисті.
Задні лапи: практично круглі з міцними подушечками та міцними кігтями, колір яких залежить від забарвлення шерсті. Пальці короткі. Лапи ніби підібрані під корпус, що візуально виглядає незграбно, але на динаміці руху ніяк не відображається.
РУХИ:
Природна хода: коротка, швидка рись, одностороння. У такому темпі атласька вівчарка може долати великі відстані.
ШКІРА:  пружна, добре прилягає до тіла, не обвисає.

Атласька вівчарка

ШЕРСТЬ:
Густа, досить жорстка, середньої довжини (близько 6 см). На морді та вухах коротша й тонша. На шиї та під горлом утворює комір, особливо у кобелів. Бриджі та хвіст покритий добре обладнаними і дуже довгими волосками.
ЗАБАРВЛЕННЯ ШЕРСТІ:
Колір шерсті може бути дуже різним.
• Палевий: від промитого піску до насичено-рудого. Може бути тигрового окрасу, з чорною накладкою або плащем будь-якого відтінку.
• Коричневий: від бежевого до коричневого з темно-коричневим плащем.
• Чорний. Також може бути забарвлення різнокольоровим та мармуровим (мерль).
Усі ці окраси можуть мати вставки білого кольору. Плями можуть бути від майже непомітних до повного покриття (білий халат).
Губи і ніс завжди повинні бути сильно пігментовані чорним або коричневим кольором (в залежності від кольору шерсті).
Забарвлення «ізабелла» (блідо-сіро-жовтий або пергаментний колір), «арлекін» (плямисте чорно-біле забарвлення) та блакитне не допускається.
ЗРІСТ В ЗАГРИВКУ: 52-62 см
ВАГА: 30 кг

Атласька вівчарка

ХАРАКТЕР
У атласької вівчарки незалежний, стриманий, серйозний характер та прекрасний охоронний інстинкт. Для аіді притаманна стриманість у спілкуванні з членами родини, в якій вона живе, та підозрілість, іноді з проявами агресії, до незнайомців. До інших домашніх тварин ставиться з байдужістю.
Любить погавкати. Схильна до домінування, тому треба проводити ранню соціалізацію та правильно вибудувати ієрархічні відносини з цуценям.
Дуже волелюбна та впевнена в собі, дуже самостійна та незалежна собака, тому можуть виникати проблеми з дресируванням. Господарю треба бути наполегливим під час навчання і обов’язково добиватися виконання команд.
Прекрасно пристосована до різноманітних погодних умов. Потреба в фізичних навантаженнях у аіді дуже висока. Це треба враховувати тим, хто планує утримувати цю чудову собаку в квартирі. Їй потрібно багато гуляти та бігати. У неї величезні запаси енергії.
Дуже уважна та пильна, прекрасно охороняє територію, майно та свою родину.
Цю породу заводити варти тим людям, які вже мають досвід тренування та утримування серйозних собак.


Агресія: висока (4 із 5)
4vs5
Активність: висока (4 із 5)
4vs5
Дресирування: задовільно (3 із 5)
3vs5
Інтелект: добре (4 із 5)
4vs5

ЗДОРОВ’Я
У атласької вівчарки в цілому прекрасне здоров’я та стійка здорова психіка. У неї хороший імунітет. Спадкових хвороб не виявлено.
Але, як і у всіх великих собак, з віком можуть бути проблеми опорно-рухового апарату, зокрема дисплазія кульшового та ліктьового суглобів.

Тривалість життя 12-13 років.


Поставте оцінку
Атлаській вівчарці (аіді)

аіді
Оцініть
  
  



Коментарі

Поділитися
Поділитись facebook Поділитись twitter Поділитись pinterest Поділитись